Вічність

Я бачив в відображенні дзеркал,

Як промайнув раптово крізь густий туман

Примарний відблиск вічності.

Як спалах світла,

Від якого навіть янголи б осліпли.

Неначе зорі усі разом зайнялись.

Так притяжіння благодаті пронизало,

При падінні стрімко вниз.

Воно палало, як маленьке сонце,

Розігнавши увіковічену пітьму.

І нема кому піймати,

Чи хоч крикнути: "Ловлю!"

Та й краплини фарби сорому не впало

На правоти твою гримасу.

Вічність - це не термін часу.

Вічність - утопічний епілог.

@Борланд Ейзенхоф

2015 год